18:39 Дмитро Шушарин, політичний оглядач РІА Новини. У перших відгуках закордонної преси на українські події втримується звична схема: прозахідний Ющенко проти проросійського Януковича. Досить лестно для Росії, але, здається, далеко від істини. Уже одне те, що завжди лояльний Жириновський бурхливо підтримав Ющенко, змушує задуматися над що відбувається. Крім того, ще одна смішна деталь. У неділю в Москві повинен пройти «імперський марш», організований Європейським союзом молоді (ЕСМ). Організація відома насамперед акціями в республіках колишнього СРСР. Одне з їхніх гасел «Україна - це Росія». В останній публікації одного з лідерів ЕСМ Віктор Янукович названий в одному ряді з політиками - «васалами США», що правлять на «окупованих територіях», до числа яких ставляться «Україна, Молдова, Грузія, Азербайджан і Прибалтика». Багато чого в російсько-українських відносинах змінилося із часів жовтогарячої революції й газової блокади. Ні, події на Майдані дотепер трактуються офіційною пропагандою як підступи ЦРУ. Але газова війна, що зачепила в першу чергу інтереси бізнесів-груп, на які опирається Віктор Янукович, що вдарив по східних регіонах України, не підсилила русофилию прем'єр-міністра уряду України. А з іншого боку, загадкова й непрозора корпорація «Росукрэнерго», що взяла на себе непосильний тягар з дозволу газової кризи, як прийнято вважати, пов'язана з Віктором Януковичем. Так що не варто дивуватися, що стримано, дуже стримано коментують у Москві події на Україні. Тим більше, що всім ясно: Україна дійсно не Росія. Там не буде нічого подібного до російської кризи 1993 року, коли протистояння інституту президентства й рудиментів радянської влади вилилося в збройний заколот прихильників Верховної ради Росії. І, за заявою секретаріату президента України, відкладений візит Віктора Ющенко в Москву незабаром відбудеться. Російська сторона поки не коментує це повідомлення, але й не спростовує його. Це все стосується того, як може повестися Росія у зв'язку з українською кризою. Але в кризи є ще один важливий аспект. Це демонстраційний ефект для російського суспільства й політиків. У свій час український «оранжад» смертельно злякав російську еліту. Доходило до смішного. Московські влади, пам'ятається, домовлялися з організаторами політично нейтральних пікетів і мітингів, щоб ті не використали жовтогарячий колір. З тих пор інтерес до подій в Україні помітно знизився. Але на тлі событийного голоду, що в останні роки характерний для російського політичного життя, українська криза, безумовно, залучить до себе увага. Його публічність, взаємна коректність конфронтуючих сторін, навіть взаємна доброзичливість (Янукович, наприклад, призвав допомогти президентові виправити свою помилку), відсутність прагнення до знищення опонента - все це являє приклад того, як вирішуються державні проблеми в демократичних державах. А в Росії, по вдалому вираженню колишнього радника президента Путіна Андрія Илларионова, складається силова держава. Тобто, інакше кажучи, Україна політично розвивається, а Росія політично деградує. І ще одна деталь. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лаврів заявив про готовність допомогти в подоланні кризи, якщо українська сторона про тім попросить. Але поки Верховна Рада звернулася в ПАСІ. Схоже, що політична присутність і політичний вплив Росії в Україні тепер обмежується простором навколо газової труби. І винити в цьому когось - вуж це точно не результат підступу ЦРУ. Думка автора може не збігатися з позицією редакції