15:29 Андрій Єрмолаєв, директор українського Центра соціально-політичних досліджень «Софія», член Експертної ради РІА Новини. Вялотекущий криза в Україні, пов'язаний з конфліктом элит, переходить у гостру фазу - фазу кризи влади. Відмінною рисою цієї ситуації є те, що якщо колись зберігалася можливість приймати законодавчі й нормативні рішення і їх реалізовувати, то в умовах кризи влади блокується дії всіх галузей влади. Основною причиною случившегося стало рішення Ющенко про припинення повноважень Верховної Ради. Його указ і в плані мотивування, і в плані самого тексту виходить за межі повноважень самого президента й грубо порушує цілий ряд конституційних статей. Зараз фактично ми спостерігає політичну війну між парламентом і президентом, що перейшов на сторону радикальної опозиції. Мені здається, що рішення, що прийняв Ющенко, відповідає тільки частини опозиційних элит, тої частини, що дотримується кризового варіанта розвитку подій. Що стосується самого указу, досить суперечливого й политизированного, я припускаю, що автори його ідеї висповідають подвійну логіку, де, крім дострокових парламентських виборів, не виключаються й дострокові президентські. Президента знову штовхають на порушення конституції. Але для лідерів опозиції дострокові вибори - цілком прийнятний варіант. У всякому разі, два ведучі гравця так званого Комітету національного порятунку -  г-жа Тимошенко й г-н Луценко - мають намір брати участь у президентських виборах. Причину, через яку президент став заручником їхніх інтересів і прийняв психологічний ультиматум, пояснити не складно. Ми маємо справу з людиною, якого зламали. У ЗМІ й у коментарях опозиціонерів поширюється точка зору, що це морально-політичний вибір Ющенко. На мій погляд, це, скоріше, не самостійний вибір. Тим часом напередодні ввечері Верховною Радою й Кабінету Міністрів,  який засідав уночі, прийнятий ряд принципових рішень.  Вони пов'язані з невизнанням указу як  конституційного. І це свого роду підтвердження дієздатності й законодавчої й виконавчої влади. Сьогодні продовжує роботу сесія Верховної Ради, де звучать заяви всіх провідних фракцій Верховної Ради.  Коаліція парламентської більшості заявила протест і направила в Конституційний суд обіг із проханням дати судово-конституційну оцінку рішенню президента. Зроблений також цілий ряд обігів  до народу України й міжнародної громадськості, у яких говориться про недемократичність поводження президента. По суті справи ми зіштовхуємося зі сценарієм, що припускає не тільки дострокові вибори, але й можливість зміни конституційного ладу. Аргументом на користь такого припущення є те, що на мітингах опозиції, зокрема в суботу, звучали пропозиції про необхідність єдиноначальноості, що краще парламентської республіки. І це не випадково: сповзання до авторитарного режиму саме і є один з пунктів нинішнього ходу подій, запропонованого опозицією. Радикалізація поводження президента й опозиції відбувається на тлі істотних корекцій платформи правлячої парламентської коаліції, що заявила, що вона перетворюється в Національну коаліцію з новою політичною програмою національного об'єднання. І коаліція підтвердила право уряду розробити нову програму реформ. Реформи й національна єдність - це перемога правлячої коаліції над помаранчевыми силами не тільки політична, але й ідеологічна. Всі останні кроки президента й опозиції - це реакція на дії правлячої коаліції. Що далі? Найближчим часом парламент буде очікувати рішення Конституційного суду. Разом з тим у Київ підтягуються прихильники парламентської коаліції й прихильники опозиції. Розвертаються мітинги. Як видно, вони будуть довгостроковими й багатолюдними. У суспільстві росте соціальна напруга. Якщо буде підтверджена нелигитимность указу Президента  судовими інстанціями,  у парламенту з'явиться можливість обговорювати нелигитимность самого президента. І цивільна напруга перейде в нову фазу. Серед різноманітних варіантів розвитку подій нам не уникнути й постановки питання про дострокові президентські вибори. У випадку, якщо буде підтверджена неправота президента, такі підстави з'являться. Мій прогноз: в умовах нинішнього конфлікту навряд чи можна говорити про нульовий варіанта, тобто поверненні в правове поле. Навряд чи можна говорити про тиху згоду на нові парламентські вибори. Але й працювати стабільно в таких умовах галузі влади навряд чи здатні. Ми чекає затяжна політична війна, причому війна й ідеологічна, і війна рішень. Дострокових виборів все-таки не уникнути, причому, як парламентських, так і президентських. Помічу, що нинішня ситуація якісно відрізняється від всіх попередніх. Сьогодні в суспільстві домінують настрою апатії. Від 40 до 50% громадян не підтримують ідеї будь-яких виборних компаній. Лише деяким більше 20% протестного електорату симпатизують діям опозиції. Така апатія й невдоволення подіями в центрі можуть вилитися в те, що процеси в регіонах стануть некерованими. Можна уявити собі почуття будь-якого громадянина України, незалежно, чи живе він у західній її частині або східної, в очах якого Київ, як центр політичної влади, перебуває в перманентному внутрішньому конфлікті. Я побоююся, що одним з наслідків цього нелінійного конфлікту буде нова хвиля розчарувань. Будуть рости регионалистические устремління, і на них можуть зіграти місцеві еліти. Змінилися й рушійні сили, які підтримують зараз радикальний сценарій. Якщо в 2004 році в очах багатьох виборців зміна режиму була прогресивним кроком, то зараз опозиція перебуває в стані розгубленості. Якщо говорити про рейтинги підтримки, дотепер лідером симпатій залишається Партія регіонів - ядро парламентської коаліції. Підросла підтримка й дій Комуністичної партії, що довела, що в коаліції вона може працювати конструктивно. В опозиції ситуація складніше. Якщо в Блоку Юліи Тимошенко відносно постійна підтримка (у районі 20%), то «Наша Україна» перебуває в стані електоральної кризи. Не виключено, що цей блок з 6-ти партій з різним баченням ситуації взагалі чекає розпад. Показово, що частина представників цього блоку, зокрема екс-міністр юстиції Головатий, також став супротивником указу президента й разом зі своїми соратниками призиває Ющенко повернутися в правове поле. Багато соціологів і експерти говорять, що якби навіть парламент здався й пішов на вибори, то через 2 місяці політична архітектури парламенту істотно не зміниться. Фактично переможуть ті ж політичні сили й у такій же пропорції, як в 2006 році. Більше того, висока ймовірність, що нинішні учасники Національної коаліції одержали б більшість. Саме тому я припускаю, що автори ідеї дострокових парламентських виборів ведуть подвійну гру, усвідомлюючи неможливість взяти парламентську більшість. Тому за кадром ховалося бажання дискредитувати парламентаризм як ідею й підштовхнути суспільство до нескінченних політичним кампанія, боротьбою коаліції з опозицією, і тим самим затвердити в суспільстві ідею сильної президентської влади. Але зовсім не факт, що нинішній президент збереже за собою свої повноваження. Думка автора може не збігатися з позицією редакції