народився Андрій Арсенович Тарковский

1932 - народився Андрій Арсенович Тарковский, кінорежисер
Андрій Тарковский став класиком і легендою ще при житті. Світову популярність Тарковскому принесла вже перша його повнометражна робота - «Іваново дитинство». Цей фільм був визнаний гідним багатьох престижних кінематографічних премій. Картини режисера («Солярис», «Дзеркало», «Сталкер», «Ностальгія», «Жертвопринесення») визнані шедеврами світового кінематографа. Картина «Страсті по Андрію» з Анатолієм Солоницыным у головній ролі, зі скороченнями випущена в прокат за назвою «Андрій Рубльов», була включена в число 100 кращих фільмів в історії кіно. В 1982 році режисер виїхав в Італію, де поставив стрічку «Ностальгія» з Олегом Янковским у ролі російського поета, що вмер в Італії від туги за батьківщиною. Ця тема одержала розвиток в «Жертвопринесенні», останньому фільмі Андрія Тарковского, поставленому режисером у Швеції. Один з найбільших російських режисерів XX століття вмер 29 грудня 1989 року, похований у Парижі, на Російському цвинтарі Сен-женевьев-де-буа. На надгробному камені на могилі Тарковского напис: «Людині, що побачив Ангела».

1818 - народився Томас Майн Рид

1818 - народився Томас Майн Рид, англійський письменник, автор авантюрно-пригодницьких романів
Томас Майн Рид народився в Ірландії, у родині священика. Відмовившись від духовної кар'єри, в 1840 році емігрував в Америку. Перепробував безліч професій, багато подорожував по країні, з 1846 року професійно займався журналістикою. Брав участь в американо-мексиканській війні на стороні Сполучених Штатів, вирізнився в декількох боях. В 1848 році в чині капітана Майн Рид вийшов у відставку, але відразу поспішив виїхати в Європу, щоб взяти участь у революційному русі спочатку в Баварії, потім в Угорщині. Але прибуває він туди занадто пізно. Майн Рид осідає в Лондоні. Випробувавши невдачі на комерційному й журналістському поприщі (Рид намагався заснувати новий журнал), він вирішив присвятити себе літературі. Перший роман Майн Рида, «Вільні стрілки», що вийшла в 1850 році, описував події мексиканської війни. У середині 1850-х років Рид уже автор популярних романів, у рік пише по двох-трьох книги, а також науково-просвітительські праці. До кращих романів ставляться  «Вершник без голови», «Мароны», «Оцеола, вождь семинолов», «Квартеронка» і інші. Після поразки армії рабовласницького Півдня вдруге перебирається через океан і поселяється в Нью-Йорку, де засновує журнал «Уперед». Перенесучи важку хворобу й із працею видужавши, в 1870 році остаточно вертається в Англію. Умер письменник в 1883 році. Гуманізм, майстерність сюжету й сьогодні викликають інтерес до книг Майн Рида, роблять його одним з популярнейших авторів у багатьох країнах. 1862 - народився Леонід Осипович Пастернак

1862 - народився Леонід Осипович Пастернак, живописець, графік, педагог, батько Б.Пастернаку
Леонід Пастернак став художником всупереч волі своїх батьків, що мріяли, щоб їхній син був доктором. Спроба надійти в Московське училище живопису, ліплення й зодчества закінчилася невдачею, і тоді Пастернак відправився в Мюнхен, у знамениту в той час Королівську академію мистецтв. Заняття в Академії вплинули на формування творчої індивідуальності Пастернаку. Повернувшись у Москву, Пастернак стає членом так званого «поленовского» кружка, куди входили молоді художники - Сєров, Левитан, Коровин, Нестеров і багато хто інших. Пастернак називав себе імпресіоністом, уважаючи ідеалом для художника вміння малювати, накидати натуру в русі. Майстерність малювальника швидко принесло Пастернаку заслужене визнання. В 1898 році Л.Н.Толстой запропонував йому ілюструвати свій роман «Воскресіння». Дружба з Толстим дала Пастернаку можливість створити цілий цикл робіт, що запам'ятали великого письменника. Всі вони - і швидкі олівцеві замальовки, і станкові графічні роботи, і мальовничі полотна яскраво демонструють уміння Пастернаку точно схопити натуру, створити живе емоційне середовище. Уже до початку ХХ століття Пастернак - визнаний портретист і ілюстратор, член-засновник Союзу російських художників, з 1905 року - академік. У наступні роки його моделями були Л.Н.Толстой, С.В.Рахманінов, Ф.И.Шаляпін, М.Горький, після 1917 року - Ленін, члени уряду. В 1921 році Пастернак виїхав у Німеччину. Тут їм були виконані портрети А. Эйнштейна, Р.М.Рильке, Д.Осборна. Останні роки життя художник провів в Англії. 1929 - умер Карл Фрідріх Бенц, піонер автобудування

Карл Фрідріх Бенц - німецький механік і підприємець, офіційно визнаний одним із творців першого автомобіля. Народився 26 листопада 1844 року в Ладенбурге. Випускник «Вищої політехнічної школи» у Карлсруэ. Працював фотографом, годинникарем, робітником, креслярем і механіком. В 1871 році вирішив заснувати фірму по будівлі двигунів внутрішнього згоряння, розроблених їм самим. В 1879 році Бенц спробував запатентувати свій мотор, однак виявилося, що подібний двигун уже запатентований у Великобританії. Проте патент він одержав, щоправда, тільки на систему подачі палива, застосовану в його двигуні. В 1883 році Бенц заснував у Мангейме «Бенц энд Компани Рейнише Гасмоторенфабрик» і почав проводити експерименти по будівлі моторного екіпажа у своїй домашній майстерні. В 1885 році з'явився перший зразок 3-колісного автомобіля з одноциліндровим двигуном. Це був відкритий екіпаж вагою 250 кілограмів на колесах велосипедного типу, зі спицями, причому переднє колесо набагато менше двох задніх ведучих. Одноциліндровий чотиритактний двигун розвивав потужність 0,85 кінських сил і давав 200 оборотів у мінуту. Розміщався двигун позаду, під сидінням. Його потужності двигуна вистачало на те, щоб розганяти машину до 15 кілометрів у годину. 3 липня 1886 року Бенц вирішив виїхати вперше на своєму автомобілі на вулиці Мингейма, свого рідного міста. Тоді тріск двигуна й сам вид дивовижного візка всіх злякали. Усього Бенц побудував три таких машини. Дві з них пропали, а одна перебуває в Німецькому музеї в Мюнхені, причому вона збереглася прекрасно, на ній можна їздити й зараз. 29 січня 1886 року винахідник одержав Німецький імператорський патент на «екіпаж з газовим мотором» за назвою «Моторваген». В 1893 році Бенц почав випускати 4-колісний автомобіль «Вікторія» із двигуном потужністю в три кінські сили, в 1894 році у виробництво пішла модель «Вело». До початку 1901 року підприємство Бенца стало одним з найбільших у галузі. У знак визнання заслуг інженера Вища Політехнічна Школа в Карлсруэ привласнила йому ступінь почесного доктора. У Росії перший автомобіль Мерседес-Бенц потужністю 1,5 літра із двома посадковими місцями з'явився в 1894 році. Уперше проданий в 1895 році в Санкт-Петербурзі. Згодом перший автомобіль марки «Бенц» став прототипом першого російського серійного автомобіля Бензинової й газомоторної фабрики промисловця Яковлева в Петербурзі. 1806 - умер Карло Гоцци, італійський драматург

Карло Гоцци народився 13 грудня 1720 року у Венеції. Одержав домашнє утворення. У віці 16-ти років відправився на військову службу в Далмацію, три роки через повернувся на батьківщину. Аристократ і консерватор по натурі, Гоцци виступав проти будь-яких літературних новацій. В 1757 році в комічному альманасі «Вітрильник влади» і в 1761 році в «Причуднице Марфизе», поемі-сатирі на венеціанське суспільство, він виступив з нападками на К.Гольдони й П.Кьяри, які у своїх п'єсах відмовлялися від традиційної комедії дель арте з її персонажами-масками й віддавали перевагу реалізму. Воскрешаючи традиційну комедію масок, Гоцци написав ряд казкових п'єс, названих їм «фьябами». В основу їхніх сюжетів лягли дитячі казки; самі п'єси відрізняються незвичайністю обстановки, чудесними перетвореннями й наявністю знайомих персонажів-масок: Панталоне, Труффальдино й інших. П'єси насичені захоплюючою дією, носять святковий, карнавальний характер. Прогресивний зміст, народності, «стругаючи мораль» і «сильні страсті» з одного боку, жарту, пародії, буфонада, розважальність - з іншої, принесли казкам Гоцци всесвітню популярність. Поставлена з оглушливим успіхом 25 січня 1761 року «Любов до трьох апельсинів» лягла згодом в основу опери Сергія Прокоф'єва. Усього Гоцци склав 10 сказок-фьяб, у тому числі «Ворон», «Турандот», «Король-олень», «Зелена пташка». Шиллеровская обробка «Турандот» пізніше лягла в основу опери Джакомо Пуччини. Згодом Гоцци писав комедії в дусі іспанської «комедії плаща й шпаги». Близько 1780 року почав роботу над мемуарами, озаглавленими їм самим «Марні спогади».  Цей добуток відтворить яскраву картину венеціанського життя й сутичок, учасником яких був Гоцци. Умер Карло Гоцци 1806 року. 1995 - відбулися перші вибори католикоса в незалежній Вірменії

1995 - відбулися перші вибори католикоса в незалежній Вірменії; 131-м католикосом всіх вірменів став Патріарх Великого Будинку Киликии Гарегин I.
Гарегин I (у миру Ншан Саркисян) народився в 1932 році в Сирії. З 1946 по 1952 рік учився в семінарії при Киликийском католикосате. В 1952 році прийняв сан монашествующего ієрея й ім'я Гарегин, а через рік зайняв пост інспектора духовної семінарії. В 1957-1959 роках Гарегин продовжив навчання в Англії в Оксфордском університеті. По закінченні курсу вів інспекторську діяльність, а також активну роботу в міжнародних церковних організаціях, заснував союз університетських студентів вірменської церкви. Багато чого зробив для подолання розколу між західною й східною галузями єдиної Вірменської церкви. 1995 року загальнонаціональний церковний з'їзд обрав Гарегина I верховним патріархом і 131-м католикосом всіх вірменів. Попередній патріарх Вазген I умер у віці 86 років 18 серпня 1994 року. При сприянні Гарегина I вийшли у світло приблизно 350 наукових монографій. Він автор ряду літературних і богословських праць, виданих у різних країнах на вірменській і іншій мовах миру. Від дня підстави всевірменського фонду «Айастан» («Вірменія») був членом його піклувальної ради. При Гарегине I були побудовані й реконструйовані численні церкви й монастирі, відкриті нові єпархії. Помер католикос Гарегин I 29 червня 1998 року на 67-м року після двох перенесених операцій на гортані. Похований у першопрестольному Эчмиадзине. 27 жовтня 1999 року на національно-церковному священному соборі святейшим патріархом і католикосом всіх вірменів був вибраний Гарегин II.